Надія
Зима розгубилась і вже не зима
Дощі ллють із ранку до ночі
І небо похмуре, і сонця нема
І скрізь бачу я сумні очі
І все зубожіло, промокло. Пітьма
Хіба то зима? Лише спомин
Дме вітер холодний, наскрізь продува
Надії лиш теплиться промінь
Та вранці, коли подивилась в вікно
Все снігом прикрите й біле
Так гарно яскраво давно не було
І сонечко світить, і може зігріти
І настрій піднявся, і радісно вже
І легше негоду долати
Весна незабаром нас всіх обійме
В свої оксамитові шати
Лишилося трошечки ще почекати
Адже з нами завжди надія
З надією можна усе подолати
Весна наші душі зігріє
Петриченко Ирина
Комментариев нет:
Отправить комментарий