Ностальгія
Я приходжу до рідного двору
Де акація й клени ростуть
Де завжди так спокійно і тихо –
Лише спогади тихо пливуть
Тут стояла колись біла хата
Навкруги чорнобривці цвіли
І пахуча росла рута–м’ята
Й над вікном ластів’ята жили
Я колись по вузенький стежині
Бігла в поле збирати колоски
І в торбинці з хустини пошитій
Через терни ішла навпрошки
Мама з болем і сумом дивилась
На поколені ніжки в стерні
Та на долю гірку нарікала
Й цілувала долоньки малі …
Пролетіли роки непомітно
Повернули на зиму літа
Та цвітуть, як в дитинстві, черешні
Й колосяться у полі жита
Скільки я вже дорого ісходила –
Із дитинства до старості літ
Та мені найдорожча стежина
Де дитинства залишився слід
Постольник Любовь Васильевна
Комментариев нет:
Отправить комментарий