Приїжджаю я в рідне село
Приїжджаю я в рідне село
І в тривозі душа завмирає
Тут усе, що зі мною було
Ти ще є і тебе вже немає
Мене стрічає хата – сирота
Стежина від воріт поросла лободою
Моя береза, яблуня ота –
Мої літа, що збігли за водою
Ніхто не зустріча й не проводжа
Скрізь пусто й сумно – тиша на осонні
І защемить знов зболена душа…
Щемить і досі спомином безсонним
Луценко Сергей Александрович
Комментариев нет:
Отправить комментарий