І я була, і я жила
І я була, і я жила
Гортала сторінки життя…
Якби ж то нинішнє знаття –
Та в ті роки, ще повні сили!
Ми все могли, всього хотіли!
Дарма, що небагато вміли
Старанно, щиро все робили
Аби покращити життя…
І я була, і я жила
І що з того я зрозуміла?
Щось – не могла, чогось – не сміла
Те, що шукала, не знайшла
Хоча й знаходила немало
Та найпотрібніше блукало
Десь манівцями
До столу не раз сідала з папірцями
І до нестями, до нестями
Шукала рими і слова
І я жила
І те життя бачила лише очима…
Зібрались роки за плечима
І час їх звести до пуття
Зібрати б їх разком коштовним
Чи то перлин, чи бурштину…
А буде той доробок повний?
Чого – нектару? Полину?
Додати розум, почуття
Якусь мораль дістати з того
Навіщо? Відбулось життя
Та ще не скінчена дорога
Якась стежина ще біжить
І манить, і зове, і кличе
Ще рік? Чи день? Чи може мить?
Людина все одно не вічна
І треба йти, і хочу йти
Впиватися життя бальзамом
І просто жити, як над зламом
Без планів, навіть без мети
Допоки нас життєві хвилі
Куди не кажучи несуть
Приймаємось на них що сили
Щось встигли, щось недоробили –
Та ми жили і в тім вся суть!
Фролова Жанна Борисовна
Комментариев нет:
Отправить комментарий