Вітер дівчину за коси смикав (Фурсов Анатолий Петрович)

Вітер дівчину за коси смикав

Вітер дівчину за коси смикав

Обнімав і ластився до ніг

Звав із двору і на річку кликав

Та ніяк докликатись не міг

Не було іти заради чого

Бо, кого кохала, не прийшов

Тож яка прогулянка без нього?
Тож яка без милого любов?

І до ночі звуками баяна

Кликала і вабила ріка

Не гуля с подругами Оксана

Не плете купального вінка…

Фурсов Анатолий Петрович