Заповіт
За роками роки нас несуть
І не знаємо ми: радість жде чи печаль
Де зупиняться коні на життєвім шляху
Чи щасливу долю Бог послав, чи лиху
Я добірним зерном коней тих годував
І водою з джерельця кожен день напував
Повезли мене коні по дорозі прямій
Де гаї і діброви, по траві молодій
Раптом коні спинились і вперед ні на крок
От тоді і збагнув я: відслужив вже свій строк
«Ви простить мені коні, - їм сказав невпопад –
Закінчилась дорога, повертайте назад».
Розпрощався навіки я із щастям земним
І лишаю на згадку ЗАПОВІТ молодим
Поважайте ви старість – багатство років
Не лишайте ніколи самотніх батьків
Вони вас доглядали, освіту дали
Цілий вік піклувались, щоб щасливі були
Огорніть їх любов’ю, теплоти дайте їм –
Добрий приклад подайте Ви дітям своїм
Антоненко Владимир
Комментариев нет:
Отправить комментарий